Просвітницькі заняття в Ужгороді: історія Голокосту, опір злу та дилеми морального вибору

2-3 листопада в Ужгороді відбулася серія просвітницьких заходів, організованих Українським інститутом вивчення Голокосту «Ткума»., Головна увага була зосереджена на історії Катастрофи європейського єврейства, формах опору нацистському геноциду та моральних дилемах, які постають перед особистістю у часи воєн і геноцидів. Такі заняття є не лише важливою частиною історичної пам’яті, а й потужним інструментом громадянського виховання та формування критичного мислення у сучасному суспільстві.

Освітні заходи провели д-р Єгор Врадій, заступник директора Інституту з наукової роботи, та д-р Фаїна Винокурова, провідна дослідниця історії Голокосту в Україні, заступниця директора Державного архіву Вінницької області з науково-методичної роботи.

Лекція-бесіда Ф. Винокурової на тему «Протистояння особистості політиці нацистського геноциду та проблематика людського вибору» була присвячена проблемі опору нацистському геноциду євреїв, а саме людським вимірам боротьби на тлі небаченої до цього Катастрофи. В оповіданнях про Рятівників і Праведників народів світу присутні змогли побачити не лише приклади героїзму, а й виняткову силу гуманізму та людяності, яка проявлялася навіть у найтемніші періоди історії. Подібні історії надихають і сьогодні, коли людство знову стикається з випробуваннями, що кидають виклик базовим цінностям свободи, гідності та солідарності.

Того ж дня д-р Єгор Врадій говорив про людський вимір феномену рятування євреїв під час Голокосту, а саме про унікальну історію Праведника народів світу Яна Ходоровського (1918-2007) – уродженця Львівщини, якому вдалося врятувати життя майже трьом десяткам людей, а самому вижити в умовах нацистського та радянського ув’язнення. Його історія – це не лише приклад особистої відваги, а й свідчення того, як навіть одна людина може змінити долю багатьох. Підкреслюючи важливість пам’яті про таких героїв, д-р Врадій акцентував на значенні їхнього досвіду для сучасної України, що проходить через нові виклики, зокрема в умовах повномасштабної війни.

Голокост та загалом геноциди ХХ ст. стали можливими за умов абсолютного нехтування, здавалось би, невіддільними людськими цінностями – особистою свободою, права вибору, права на збереження власної етнічної, релігійної ідентичності. Утім, обмеження прав майже ніколи не відбувалося одномоментно. Імперські режими протягом тривалого часу плекали атмосферу недовіри, ворожості та нетерпимості серед поневолених народів, сприяли поширенню ксенофобії у її різноманітних проявах. Про це йшлося у занятті д-ра Єгора Врадія, що відбулося наступного дня. Зокрема, лектор показав, яким чином влада Російської імперії у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. інструменталізувала творчий спадок видатного українського поета Тараса Шевченка (1814-1861) з метою залучення на свій бік українців поневоленої України та насадження серед них нетерпимого ставлення до інших етнічних й релігійних груп – передусім євреїв та поляків. Сучасна війна проти України вже показала, що дуже часто спадкоємці традицій російського імперіалізму продовжують діяти за незмінними лекалами понад столітнього минулого.

Схожість явищ не залишила аудиторію байдужою, що вилилось у достатньо тривалу спільну дискусію усіх учасників заняття. Слухачі з великою увагою сприйняли думки про паралелі між минулим і теперішнім. Тож серія цих занять в Ужгороді вкотре засвідчила, що історія Голокосту залишається не лише трагедією минулого, а й важливим уроком для сучасного світу.