День Музею на вулиці Єврейській

Штетл. Єврейське містечко. На мапі збереглися лише старі назви, вже немає і тих вулиць – нехай з небагатими будиночками, але затишних, із зеленими палісадниками та тінистими деревами. Але залишилась пам'ять, світла та тепла пам'ять.

Колись і в нашому Катеринославі було єврейське містечко і були вулиці – Єврейська, Караїмська, Трамвайна (до речі, саме там на початку ХХ ст. розташовувалася фотомайстерня Бориса Когана, батька відомого скрипаля-віртуоза Леоніда Когана ). І пам’ять про ці вулиці воскресили у залах музею «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні» співробітники та волонтери Українського інституту вивчення Голокосту «Ткума» 17 травня, в своє професійне свято – Всесвітній день музеїв.

Неоціненний внесок в організацію цього музейного свята зробили співробітники Інституту «Ткума» та Музею Голокосту Людмила Сандул та Ірина Піскарьова, а також журналіст газети «Шабат Шалом» Естер Тахтеріна.

І яким би не був сам музей серйозним та науковим – у цей день дозволено жартувати, влаштовувати театральні інсталяції, розважати та пригощати гостей – у цей день до музею приходять не відвідувачі, а гості. Де ж іще, як не в залах музею, присвяченого пам’яті єврейського народу, відновити маленький шматочок штетлу. І ось біля входу гостей зустрічають «вуличні» музиканти: гобоїст Михайло Музюкін та скрипаль Євген Сальник, по вулиці Єврейській біжить з радісною звісткою про виправдання Менделя Бейліса хлопчик-газетяр (Марина Стрільчук). У першому ж залі влаштувався молодий, але вже дуже досвідчений сойфер (Денис Шаталов). Зовсім поряд – хедер (як і в містечку часом бувало, що бідняки знімали одну майстерню на двох, бо так було дешевше). Тут для замовника і мезузу напишуть та навчать, як її прочитати, як прибити, яку прочитати молитву. А якщо будете погано навчатись, суворий меламед із Вільно (Владислав Базилевський) може застосувати заздалегідь приготовані різки. Але його добра помічниця (Дільфуза Глущенко) врятує – допоможе написати на пергаменті ваше ім’я – зрозуміло, на івриті, а талановита художниця Фрида (Марина Ковальова) прикрасить папірець вишуканими єврейськими візерунками – на пам'ять.

Гості не проходили й повз магазинчик мадам Лапідус (Тетяна Селютіна), який перекочував сюди зі сторінок книг Ефраїма Севели, а також мали можливість помилуватися старовинними чорно-білими світлинами в майстерні Бориса Когана (Павло Поллюль) – того самого Когана, який навчив свого сина грати на скрипці. Ще й так грати, що згодом на увесь світ пролунає ім’я катеринославця Леоніда Когана. В майстерні «Очманілі рученята» кожен мав змогу зробити для себе «щось особливе». Якщо не вмієш сам – допоможуть приїжджі майстрині з Кривого Рогу Рейзл та Циля (Галина Корсун та Світлана Адашева).

Бажаєте замовити нову сукню для дружини, а для себе – святковий сюртук? У цьому Вам допоможе чарівна модистка з Лодзі пані Зося (насправді Ольга Шохова із Запоріжжя). Замовити нові черевики для сина до Песаху? Будь ласка, можете звернутися до чоботаря (Валентин Рибалка).

Зголодніли? В нашому містечку навіть своя пекарня є. «Кошерна булочка від тітки Песі» має назву. Та й сама тітка Песя (Ірина Піскарьова) і її мила донька Бася (Ірина Радченко) не тільки булочкою, але й куглом та халою, та ще й з медом, пригостять. Навіть не намагайтеся відмовитись – хто ж устоїть перед такими посмішками.

А ще в нашому казковому штетлі є свій літературний салон. Його емансипована хазяйка Естерка (Естер Тахтеріна) навідується до Одеси та всім розповідає про нового прекрасного єврейського літератора. Щоправда, він працює поки що під псевдонімом Альталена, але прийде час, і весь світ дізнається про Жаботинського.

Так і відзначив музей «Пам'ять єврейського народу та Голокост в Україні» своє свято – Всесвітній день музеїв. Лише шкода, що наше чарівне містечко ожило тільки один раз на рік, залишивши лише свою тінь у фотографіях на стінах музею. Але це дійство принесло багато незабутніх вражень та позитивних емоцій.