Міжнародна конференція "Суперечливі спогади про складне минуле. Східна Європа крізь призму історичних подій ХХ століття"

30 вересня - 2 жовтня у Києві проходила Міжнародна конференція "Суперечливі спогади про складне минуле. Східна Європа крізь призму історичних подій ХХ століття", організована Федеральним агентством з громадянської освіти Німеччини. Учасниками конференції стали провідні дослідники історії Голокосту і Другої світової вйни з різних країн світу. Взяти участь у заході було запрошено директора Інституту "Ткума" і Музею "Пам'ять єврейського народу та Голокост в Україні" д-ра Ігоря Щупака.

Під час виступу на секції "Актуальність Голокосту" д-р Ігор Щупак підкреслив, що Голокост має розглядатись в контексті світової (європейської), національної (української) та єврейської історії. Це не заперечує розуміння Голокосту як безпрецедентного явища (проф. Єгуда Бауер пропонує використання саме цієї характеристики замість «унікальне явище», як він писав раніше). Водночас Голокост є універсальним явищем, що розуміється, зокрема, як «ідеальний» (за словами проф. Ярослава Грицака) приклад геноциду, поряд з іншими геноцидами – від вірменського 1915 р. до полпотівського 1975-1979 рр. Історик також зазначив, що Голокост в Україні має розглядатись також в контексті єврейської і в контексті української історії, яка зазнала кілька геноцидів протягом ХХ століття – Голодомор, Голокост, депортація кримських татар. "Наша концепція створення музею «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні» в Дніпрі полягала в тому, щоб не показувати лише Голокост; в такому разі для абсолютної більшості відвідувачів образ євреїв та їх історії і культури буде зведений лише до смерті, небуття. Тому ми маємо три блоки в музеї:

1. Світ, знищений Голокостом
2. Голокост
3. Єврейське життя після Голокосту.

-В історії кожного народу є «незручні» сторінки, в історії українців та євреїв – також. Наше завдання – не оминати ці сторінки, а відкривати їх та обговорювати історичні передумови, сутність, уроки. Тому в Музеї Голокосту в Дніпрі ми говоримо про єврейські погроми часів Хмельниччини – та мирне співжиття українців та євреїв; про єврейські погроми часів революції 1917-1920-х рр. та погляди й політику Симона Петлюри; про події часів радянської модернізації. Говоримо про роль євреїв (разом з українцями, росіянами, поляками тощо) у продзагонах, в організації Голодомору, – та про євреїв – жертв Голодомору (хоча абсолютна більшість померлих були етнічними українцями). Говоримо про роль євреїв в репресивних радянських органах, в організації репресій (поруч із росіянами, грузинами, латишами, українцями тощо) – та про євреїв – жертв репресій. Одним із яскравих прикладів тут є історія репресованого головного рабина Катеринослава – Дніпропетровська Леві Іцхака Шнеєрсона (батька Любавицього Ребе), слідство проти якого вів чекіст єврейського походження. Окреме питання – про національну свідомість «радянських євреїв», які відреклись від свого народу та діяли проти його національних інтересів.

- Розглядаючи безпосередньо Голокост, - а цьому присвячено найбільшу частину в нашому музеї – ми виходимо з підходу, запропонованого проф. Михайлом Гефтером: вивчати знищення; опір; спасіння. Усім цим аспектам приділено багато уваги.

- Розглядаючи взаємовідносини між українцями та євреями в період Голокосту, ми говоримо про більшість населення – байдужих до біди своїх єврейських сусідів (а подібна ситуація характерна для всіх країн); говоримо про колаборантів, та про рятівників – Праведників народів світу".