Невідомий голод в Україні 1928–1929 рр.

30 листопада відбулось засідання Дніпровського історичного клубу. Захід був приурочений до Дня пам’яті жертв Голодомору, котрих Україна вшановувала 22 листопада. Гостею засідання стала Людмила Гриневич, доктор історичних наук, керівник Українського Центру дослідження Голодомору при Києво-Могилянській академії. Професор Гриневич – провідний дослідник Голодомору в Україні, керівник наукових проектів у Канаді, США та Європі, автор фундаментального дослідження «Хроніка колективізації та Голодомору в Україні» у чотирьох томах, перший із яких присвячений голоду 1928–1929 рр. Саме про цей маловідомий голод лектор вирішила розповісти на засіданні Історичного клубу. Тож тема так і звучала – «Невідомий голод в Україні 1928–1929 рр.».

Професор Гриневич озвучила факти про голод 1928–1929 рр., зокрема й те, чому він не займає великого місця в історичній пам’яті українців. Лектор пояснює, що у спогадах сучасників тих подій є свідчення про голод 1928–1929 рр., але вони бліднуть перед потрясіннями більш раннього (революція, громадянська війна) та пізнього періоду (Голодомор, Друга світова війна). Окрім того, це не єдиний випадок маловивченого голоду в історії України: проф. Гриневич називає дати 1921– 1922 рр., 1924–1925 рр., 1935–1936 рр. та 1946–1947 рр. І якщо у цю лінійку включити вищезгаданий голод 1928– 1929 рр. і Голодомор 1932–1933 рр., то маємо, по суті, 20-літню історію напівголодного існування населення українських земель. Тож не дивно, що у спогадах голод 1928–1929 рр. очевидці не завжди виділяють як окрему подію.

Професор увиразнює геноцидну сутність цих голодів. Доведений факт, що у ті трагічні роки насправді був недорід (чи неврожай), спричинений несприятливими погодними умовами. Проте радянська влада не тільки не доклала жодних зусиль для вирішення проблеми, а й зробила українські землі донором хліба для інших «голодних регіонів» СРСР.

Людмила Гриневич акцентує увагу на тому, що від голоду страждали українці й ті національні меншини, що проживали на українських землях, у тому числі, євреї. Окремо лектор зупиняється на питанні єврейських містечок, жителі яких страждали від голоду не менше, аніж селянство.

На засіданні Історичного клубу аудиторія підібралась не просто зацікавлена, а «професійно мотивована», якщо можна так сказати. Серед слухачів – викладачі дніпропетровських вишів, вчителі, студенти історичного факультету, журналісти. Тому й обговорення запропонованої теми пройшло на високому рівні. Звучали питання про історіографію, джерельну базу дослідження, та про роль діаспори у висвітленні теми українських голодів. Проф. Людмила Гриневич у своєму виступі дала відповідь на ці та інші питання.