Онлайн-семінар з історії Другої світової війни та Голокосту

28 червня відбувся семінар з історії Другої світової війни та Голокосту, присвячений ідеології та діяльності українського націоналістичного руху та його лідерів, їх ставленню до «єврейського питання» у роки війни. Учасниками онлайн-заходу, організованого на прохання нашого друга і партнера Олега Каршенбаума, стали активісти Дніпровської єврейської громади.

Семінар проводив д-р Ігор Щупак. По завершенню заходу він зазначив:

«Взаємовідносини між народами-сусідами мають і світлі сторінки доброго співіснування, і сторінки ворожнечі й непорозуміння. Ще складнішими стають ці відносини в ході підйому національних рухів, що сталося і в Україні. Адже у 1930-х – 1940-х рр. практично в усіх національних, націоналістичних рухах Європи посилювалися радикальні, ксенофобські, фашистські тенденції. Було це і в Україні. Головними організаторами Голокосту були німецькі нацисти. А щодо українських націоналістів – маємо факти їх участі у переслідуваннях та знищенні євреїв; маємо більшість людей – «сторонніх спостерігачів» Голокосту («bystanders»); знаємо і пам’ятаємо про героїзм спасителів євреїв, Праведників народів світу, серед яких були і члени ОУН – Олена Вітер, Федір Вовк. Було різне – і добре, і зле. При цьому дуже важливо розуміти кілька важливих речей:

- Пояснення передумов певних історичні події та явищ не означає їх виправдання.

- Національний герой одного народу часто буває катом і вбивцею для іншого; та водночас треба розуміти, за що шанують «свого» національного героя: за переслідування «інших» – чи за відстоювання волі й незалежності свого народу.

- Не можна узагальнювати характеристики щодо цілих народів, чіпляючи ярлики «усі вони…» чи «завжди вони…».

І головне: пам’ятаючи про важку історію, треба усвідомлювати її уроки; приходити до розуміння того, хто є справжнім другом і союзником. Прикладом у цьому безперечно є поляки, які простягнули братерську руку допомоги українцям за умов нинішньої варварської навали рашистів. Хоча поляки добре пам’ятають не тільки добру взаємодію часів Великого Князівства Литовського чи спільну боротьбу проти ворогів Речі Посполитої. Пам’ятають і українсько-польські війни козацької доби; українсько-польське воєнне протистояння початку ХХ ст.; Волинську трагедію та інші події періоду Другої світової війни.

Пам’ятаючи усе це, Польща зараз докладає величезних зусиль для допомоги Україні. У страшні часи російської агресії поляки виявили себе як справжні брати українців. Бо «Немає незалежної Польщі без незалежної України, як і немає незалежної України без незалежної Польщі!», за словами Юзефа Пілсудського.

Упевнений, що саме з такого порозуміння починається будівництво нових мостів взаємодії між народами. І нової Європи, – подібно до того, як із франко-німецького порозуміння розпочалося створення Європейської унії».

Тож робимо правильні висновки з історії. Заради майбутнього. І продовжуємо вивчати важкі сторінки історії.