Семінар для вчителів історії Одеси, присвячений Дню пам’яті жертв Бабиного Яру

Наприкінці вересня Україна згадує одну із найстрашніших трагедій власної історії ХХ ст. – початок розстрілів у Бабиному Яру 29-30 вересня 1941 р. Першими жертвами нацистського терору стали київські євреї. Саме тотальне знищення євреїв було головною ціллю спланованого та масштабного геноциду, який влада нацистської Німеччини цілеспрямовано готувала та реалізовувала від самого початку німецько-радянської війни. Бабин Яр є одним з найбільш відомих поза межами України символів Голокосту. Одночасно це місце є частиною пам’яті злочини знищення й інших груп «ворогів Нового порядку»: душевнохворих, радянських військовополонених, ромів, священнослужителів.

Вперше за час нацистського панування в Україні в одному місці лише протягом двох днів було убито таку кількість людей – майже 34 тисячі осіб. У наступні два роки окупації Бабин Яр перетворився на місце смерті для майже 100 тисяч людей.

У межах заходів, присвячених вшануванню пам’яті жертв нацистського терору, Український інститут вивчення Голокосту «Ткума» спільно із Музеєм геноциду «Територія пам’яті» (м. Одеса) 26 вересня провів одноденний семінар для понад 70 вчителів історії та викладачів позашкільної освіти м. Одеса.

Зі вступним словом до учасників семінару звернувся директор Музею геноциду «Територія пам’яті» д-р Павло Козленко і директор Українського інституту вивчення Голокосту «Ткума» д-р Ігор Щупак.

Під час виступу д-р І. Щупак презентував учасникам оновлену Програму курсу за вибором «Історія Голокосту» для учнів 10-11 класу, рекомендовану для використання у навчальному процесі Міністерством освіти і науки України, а також розповів, як історія Голокосту та інших геноцидів ХХ ст. імплементована у курси історії України та всесвітньої історії для учнів середніх шкіл.

Під час заняття заступника директора Інституту «Ткума» д-ра Єгора Врадія учасники семінару не лише дізналися про маловідомі аспекти трагедії, яка розгорнулася на околицях Києва у вересні 1941 р., але й говорили про особливості викривлення пам’яті про Голокост в СРСР. Яким чином офіційне знеособлення геноциду та перетворення його на «трагедію мирних радянських громадян» конкурувала із живою пам’яттю близьких та родичів євреїв-жертв Голокосту? Як література, музика та живопис і, власне, самі митці, попри шалений тиск та цензурні обмеження з боку влади, знаходили вихід для транслювання невикривленої пам’яті про Бабин Яр від покоління до покоління? Чому пам'ять про Бабин Яр та загалом Голокост в Україні, осмислення феномену геноциду євреїв, а також інших геноцидів, які є невіддільною частиною історії України ХХ ст., є актуальними та максимально важливими сьогодні.

З-посеред інших питань, що обговорювались під час спільної дискусії, йшлося про пошук найбільш ефективних методів викладання історії Голокосту у середніх школах. Одним із них є стимуляція та розвиток творчої активності учнів, зокрема у вигляді індивідуальних і групових дослідницьких проєктів, мистецького осягнення трагедії Голокосту тощо.