Ковчег 2016: "Разом, а не поряд"

Протягом 17–25 липня у с. Унів Львівської обл. проходив ХІ Міжнародний молодіжний семінар «Ковчег», учасниками якого стала українська, польська, кримськотатарська і єврейська молодь. Співорганізаторами цього уже традиційного літнього молодіжного форуму стали Генеральне Консульство Республіки Польща у Львові, Український інститут вивчення Голокосту «Ткума», Український католицький університет, громадська організація «Крим SOS», Міський палац культури ім. Гната Ходкевича. Які в попередні роки, семінар відбувався у стінах Свято-Успенської Унівської Лаври – символічному місці для українського, польського та єврейського народів, де під час Другої світової війни греко-католицькі священнослужителі рятували єврейських дітей.

Цього разу гостем відкриття «Ковчегу 2016» став Надзвичайний і Повноважний Посол України у Республіці Польща – Андрій Дещиця. Під час свого виступу посол говорив і про сумну актуальність насилля у сучасних міжнародних відносинах, і про роль та вплив історії та історичного сприйняття на сучасні відносини між Україною та Польщею.

Після відкриття семінару відбулася відкрита дискусія, головними спікерами якої стали самі учасники семінару разом із віце-ректором УКУ проф. Мирославом Мариновичем, співзасновником організації «Крим SOS» Алімом Алієвим, директором Міського палацу культури ім. Г. Хоткевича Ігорем Мартиненко та Генеральним консулом Республіки Польща у Львові Вєславом Мазуром. Говорили про важливість прощення та розуміння, про моральні засади, які не можуть бути піддані сумнівам та які виступають фундаментом для нових стратегій безпеки. Друга половина дня пройшла у знайомствах, інтеграційних тренінгах, конкурсах та частуваннях.

Наступного дня молодь з кримськотатарської групи демонструвала особливості та цікавинки культури та традицій кримськотатарського народу. Алім Алієв познайомив учасників «Ковчегу» з історією складного та драматичного шляху повернення кримських татар додому, що триває і донині, зважаючи на російську окупацію Криму. Як кримські татари ставилися до економічної та енергетичної блокади півострова? Яку роль відіграє традиційна громада у процесі боротьби із російською агресією? Якими бачить шляхи деокупації Криму його корінний народ? – це лише неповний перелік питань, які хвилювали учасників молодіжного семінару.

Від питань політичних учасники перейшли до питань культурних. Завдяки Халілу Халілову, співзасновнику кримськотатарського культурного центру «Кримський дім у Львові», можна було дізнатись, як на мусульманських весіллях грала єврейська музика; що таке Хайтарма і чому вона стала одним із головних культурних символів для кримських татар; як маками (традиційні кримськотатарські мелодії) можуть лікувати людей і, нарешті, чому саме Крим був головною резиденцією джазу в Україні.

Від Гульнари Абдулаєвої, історика, письменниці та журналіста, учасники семінару дізналися чимало цікавих епізодів з історії кримських татар від таврів до сучасності. Також поговорили про образ кримських татар в українських підручниках з історії та необхідність відходу від відверто ксенофобських традицій, сформованих російською імперською та радянською історіографією.

А після цього відбувся показ «Хайтарми» – кінострічки, яка стала зануренням у атмосферу, що передувала та панувала під час злочину 1944 р. проти кримськотатарського народу та інших народів Криму (вірмен, греків, караїмів). Після фільму учасники семінару отримали унікальну можливість поспілкуватись із Ахтемом Сеітаблаєвим, режисером та актором, телеведучим та просто цікавою людиною. Говорили про те, як через кіно можна переживати та поступово позбуватися психологічних травм.

Наступний, єврейський день, запам’ятався учасникам різноманітними заходами:лекціями-бесідами, презентаціями, майстер-класами. Серйозні теми змінювались веселими традиційними танцями, розмови про складне минуле – майстер-класами із малювання та театральної майстерності. Свого роду кульмінацією національно-культурної презентації стала оригінальна презентація наукових співробітників Інституту «Ткума» та Музею Голокосту Ірини Піскарьової та Дільфузи Глущенко, підготовленої разом із учасниками єврейської групи «Ковчегу». Що таке кошер? Скількома мовами говорять євреї та скільки мов можна назвати єврейськими? Що таке шаббат? Питань «А як євреї..?» було безліч, тому довелося навіть трохи розтягнути графік цілого дня, аби відповісти на кожне.

Директор Інституту «Ткума» і Музею Голокосту д-р Ігор Щупак змістовно та цікаво говорив із молодими людьми про складні питання історії Голокосту, Голодомору, депортації кримських татар та інших народів Криму, трагедію польського, українського та єврейського населення Волині та Галичини. Науковий співробітник Інституту «Ткума» д-р Єгор Врадій провів презентацію-дискусію на тему «Національні рухи, формування національної держави та проблеми ксенофобії».

Наступним за програмою був український день. Розпочався він із розповіді проф. Мирослава Мариновича про моральну силу і героїзм Андрея Шептицького та Омеляна Ковча. Професор Донецького національного університету Олена Стяжкіна виступила перед учасниками семінару із лекцією-бесідою на актуальну для українського сьогодення тему «Перемога у війні як спосіб мислення у форматі “pro”» та закцентувала увагу на особливостях сучасної війни на сході України. Наприкінці дня відбувся майстер-клас із малярства на склі та виступ етно-гурту «Ойкумена».

Польський день Ковчегу проходив у Варшаві. Учасники семінару мали можливість відвідати Музей Варшавського повстання та Музей історії польських євреїв POLIN. Та головною подією цього дня стали дебати у Сенаті Республіки Польща за участі Маршалка Сенату Станіслава Карчевського, проф.Єжи Ейслера, проф. Мирослава Мариновича, лідера кримських татар Мустафи Джемілєва, директора музею «проклятих солдатів» та політичних в’язнів часів Польської Народної Республіки Яцека Павловича, д-ра Ігоря Щупака. Говорили про важливість українсько-польського діалогу, про роль молоді в налагодженні міжнародних відносин, про місце українців та євреїв в історії Польщі тощо. Не оминули увагою й питання про резолюцію польського Сейму щодо визнання Волинської трагедії геноцидом. Директор Інституту «Ткума» і Музею Голокосту д-р Ігор Щупак нагадав, що саме польські священики, інтелектуали виробили універсальну формулу порозуміння, з якою вони звернулись до німецьких партнерів: «Вибачаємо та просимо вибачення», та підкреслив, що злочинами, які не можна виправдати, є вбивства, масове знищення – що й відбувалось під час Волинської трагедії. Обговорення цих та інших питань тривало й поза рамками публічної дискусії.

Своїми враженнями від участі у семінарі поділилася одна із учасниць Василина Забава: «Ковчег навчив мене толерантності і дав розуміння, що, попри важке минуле, сьогодні наші народи разом відстоюють нашу країну. Він змусив замислитись над багатьма стереотипами, нав’язаними нам століттями, і зробити висновок про те, що наша сила є в різноманітності, що ми мусимо навчитися поважати і чути один одного та розпочати діалог про спільне, переможне майбутнє. Разом, а не окремо».