УКРАЇНСЬКИЙ ІНСТИТУТ ВИВЧЕННЯ ГОЛОКОСТУ «ТКУМА»

Протягом 14–17 серпня у Жовкві (Львівська обл.) проходили Літні студії для вчителів історії та методистів, організовані Інститутом «Ткума» за підтримки Міністерства освіти і науки України. Освітяни з різних куточків України зібралися разом у пошуках відповідей на виклики викладання історії в Україні за умов війни та «суцільної діджиталізації».

На відкритті заходу з вітальними словами виступили доктор педагогічних наук, професор кафедри суспільствознавчої освіти ЛОІППО Костянтин Баханов (м. Львів), старша викладачка кафедри суспільствознавчої освіти ЛОІППО Ірина Васильків (м. Львів), керівниця освітнього відділу Інституту «Ткума» Ірина Піскарьова, д-р Ігор Щупак.

На учасників студій чекала насичена навчальна програма, яка передбачала проведення лекцій-бесід і практичних занять, круглих столів та екскурсій. Історики та філологи, науковці та вчителі разом обговорювали методичні аспекти викладання історії Другої світової війни та Голокосту в умовах російсько-української війни (проф. Костянтин Баханов), використання комп’ютерних ігор у вивченні історії Другої світової війни та Голокосту (Андрій Дімітров, Данило Осадець, д-р Ігор Щупак), мультимедійного контенту в процесі вивчення історії Голокосту в умовах змішаного/дистанційного навчання (Аліна Дяченко, Олег Рудий), лайфхаки по роботі з історичними картами (Ірина Васильків) та інші актуальні питання.

Не менш цікавою та пізнавальною була й екскурсійна програма: освітяни мали можливість познайомитися з історією Жовкви та її єврейською спадщиною, дізнатися таємниці Жовківського замку та Крехівського монастиря.

Своїми враженнями від участі у Літніх Студіях поділилася вчителька історії Аліна Денісова (Добропілля, Донецька обл.): «Залишився приємний післясмак від Літніх Студій, бо, здається, кожен поїхав додому з певним своїм завданням. Кожен почерпнув для себе щось цікаве. Кожен зрозумів, чим сам міг би бути корисним. Про що говорили? Про те, що історія – досить /найкраща/ динамічна дисципліна. І так, змінити історію – неможливо. А ось змінити модель, підходи та акценти – цілком. Більш того – це є необхідним кроком. Не лише відмова від радянських наративів, а і свідоме переосмислення історії України на тлі Всесвітньої. І принципово нове викладання. Для іншого покоління. Яке вже не читає лонгріди, а сприймає інформацію інакше. І ні, це не добре, не погано, просто це факт, з яким потрібно рахуватись».