Урочисті заходи до Міжнародного дня пам'яті жертв Голокосту у Дніпрі

27 січня у Музеї «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні» пройшла урочиста церемонія, присвячена Міжнародному дню пам’яті жертв Голокосту. Саме цього дня 1945 р. війська 1-го Українського фронту визволили в’язнів найбільшого табору смерті Аушвіц-Біркенау в Освенцимі, що став жахливим символом Голокосту та нацистських злочинів у Другій світовій війні. Оголосивши 27 січня Міжнародним днем пам’яті жертв Голокосту, Генеральна Асамблея ООН закликала держави-члени розробити просвітницькі програми, щоб наступні покоління зберегли пам’ять про цю трагедію з метою запобігання в майбутньому актам геноциду. У 2011 р. Верховна Рада України прийняла рішення про відзначення 27 січня Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту в Україні на державному рівні.

Шість символічних свічей у пам’ять про шість мільйонів жертв Голокосту – чоловіків, жінок, дітей – запалили Другий секретар Посольства Держави Ізраїль в Україні, директор Ізраїльського культурного центру В’ячеслав Смоткін, Генеральний консул Федеративної Республіки Німеччина у Донецьку / офіс Дніпро Вольфґанґ Мьоссінґер, радник міського Голови м. Дніпро Олег Ростовцев, керівник Дніпропетровського об’єднання малолітніх в’язнів гетто Фаїна Вахутинська, регіональний директор філії «Сохнут-Україна» Рафаель Хельцер, д-р Ігор Щупак. Поминальну молитву за жертвами Катастрофи прочитав керуючий справами Дніпровської єврейської релігійної громади Олександр Фрідкіс. А на завершення урочистого заходу вчитель музики єврейської школи №144 Михайло Лівшиць виконав пісню, написану єврейською дівчиною в роки Голокосту. Модерував Церемонію пам’яті керівник наукового відділу Музею Голокосту д-р Денис Шаталов.

А після Церемонії за ініціативи Ізраїльського культурного центру у Дніпрі відбулась презентація документального фільму «Діти Тегерану» – унікальної історії порятунку 700 дітей із території окупованої Польщі та їх неймовірної подорожі до Палестини взимку 1943 р. Сьогодні «Дітям Тегеранe» більше 80 років. У фільмі вони згадують про своє голодне життя у Самарканді, втечу, героїчний порятунок з Тегерану, подорож через Індійський океан і Суецький канал під час нацистських бомбардувань, про поїздку на поїзді до Землі обітованої, і нарешті, про мирне життя в Ерец Ісраель.