У Києві пройшла підсумкова конференція за проектом "Нова українська школа"

8 грудня у Міністерстві освіти і науки України проходила підсумкова конференція за проектами «Нова українська школа» та «Підтримка реформ системи освіти в Україні, частина 2». Під час заходу відбулось обговорення "Основ стандарту освіти", що містить методологічні підходи до того стандарту освіти, який наразі розробляється. На конференції виступили Міністр освіти і науки Лілія Гриневич, Віце-Міністр національної освіти Республіки Польща п. Мажена Драб, організатори розробки концепції реформи системи освіти - Роман Шиян, Олександр Ляшенко, Ева Бобіньска (Польща), Мирослава Товкало, які презентували основні результати Проекту «Нова українська школа», директор Інституту "Ткума" і Музею "Пам'ять єврейського народу та Голокоств Україні" д-р Ігор Щупак.

Важливо й цікаво, що в обговоренні "Основ стандарту» та концепції реформи взяли участь учні (а реформа, як було проголошено – «діти-центрична»), а також вчителі та директори шкіл.

Під час свого виступу д-р Ігор Щупак підкреслив:

"Варто виходити з тих засад, що:
• зміни у системі освіти життєво необхідні;
• зміни не мають все радикально ламати, а мають поступово запроваджувати нове;
• у змінах ми маємо покладатись на досвід інших країн, від Польщі та ін. країн Європи – до Канади (бо не завжди треба вигадувати велосипед);
та головне – співвіднести те, що ми робимо, з європейськими підходами та цінностями, зокрема – з тим, що сформульовано у 8-ми тезах Ради Європи.
Ми переходимо від когнітивного підходу до компетентнісного, але – за алгоритмом Естонії, плавно, не рубаючи все, разом із вчителями, більшість з яких до різкої зміни не готові.
Тому ми зберігаємо певне інформаційне ядро, працюючи над вирішенням таких питань:

1. Як перейти від знаннєвої парадигми до компетентнісної, як сформувати предметні уміння.

2. Як здійснити інтеграцію єдиного курсу історії. Це не є механічне об’єднання курсів історії України та всесвітньої історії.
• По-перше, ми запроваджуємо україноцентричний погляд на історію.
• По-друге, важливо показати вплив історії на сучасність, історичні передумови сучасних здобутків (наприклад – технологічних, наукових) і проблем. Показати, за словами Ярослава Грицака, «як нам подолати свою історію».
• По-третє, якщо учні 5-6 класів матимуть пропедевтичний курс, то вже учні 10-12-х класів – проблемний. При цьому ми маємо уникнути релятивізму в історичних оцінках.
• По-четверте, курс історії в старших класах матиме більш практичний характер, історичний матеріал має інтегруватись із політологічним, соціологічним, має допомогти учневі зрозуміти проблеми сучасного суспільства і свого місця у цьому суспільстві.

3. Як мінімізувати фактологічний матеріал з огляду на таке:
- минуле спресовується, і не можна сьогодні приділяти стільки ж уваги, наприклад, Наполеонівським війнам, як у 1912-13 рр.
- Треба скоротити вивчення певних тем та видалити деякі з них з огляду на європейський контекст. Наприклад, у Франції не вивчається окрема тема «Паризька комуна» – її немає в програмі. Вона лише побіжно згадується як «провал спроби ліворадикального перевороту, придушеного військами за підтримки місцевого населення».
- Головне: учні повинні мати загальні уявлення про найважливіші історичні події та явища, та знати, де можна знайти той матеріал; знати, де подивитись.

4. Як працювати з понятійним апаратом.
• Є технології того, щоб діти розуміли сенс поняття та вчилися самостійно формулювати їх.
• Є необхідність скорочення кількості обов’язкових для знання термінів, не більше 3-4 на 1 урок. Ось тут потрібно діяти радикально, регламентувати це скорочення, та погодити із вимогами ЗНО.
• Важливо зважати на європейський історичний контекст. Наприклад,
- у Європі не знають «Кримської війни», а знають «Східну війну». Термін «Кримська війна» - це витвір СРСР та Росії.
- у Європі не знають, що таке «промисловий переворот» (за Марксом); але вивчають «industrial revolution» – «індустріальну революцію».
Ми маємо розуміти з європейцями один одного. Інакше ми будемо й далі перебувати в інформаційному просторі «русского міра», що виходить із цінностей навіть не Євразії, а Азіопи.

5. Як сформувати позитивну емоційну атмосферу у вивченні будь-якого предмету, зокрема – історії.
Маємо знаходити позитивно забарвлені сюжети, позитивні емоції; пізніше, вже в підручниках, використовувати карикатури, історичні анекдоти.
Правильно кажуть: знання – це те, що залишається в голові після того, як все забув.
Проте важливо не тільки знати, але й розуміти, що з цими знаннями робити та як їх використовувати.

Головне полягає в тому, що освітня реформа буде успішною, якщо учні, їхні батьки, вчителі будуть зацікавлені у цій реформі, будуть брати участь у її розробці та реалізації".