Новости

Зустріч із бійцями АТО Олегом Репаном та Юрієм Фоменко, що відбулась 15 січняу приміщенні та за підтримки Українського інституту вивчення Голокосту «Ткума», зібрала чималу аудиторію. Захід, що спершу планувався як цілком камерний і носив неформальну назву «Посиденьки-побрехеньки», привернув увагу багатьох мешканців міста. Серед учасників – люди різного віку й роду занять, які прийшли послухати про подіїна Сході України з перших вуст. Хоча багато учасників, як виявилось, не з чуток знають про війну на Донбасі – це волонтери, які возять бійцям гуманітарну допомогу, чи навідують їх у госпіталях.

У мирному житті Олег Репан – кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України Дніпропетровського національного університету ім. О. Гончара, і, сказати по секрету, улюбленець студентів; а Юрій Фоменко – поет, прозаїк, журналіст, філософ і взагалі дуже ерудована людина. Одним словом, «ботани», як вони самі себе називають. Олег Репан отримав поранення на фронті.Юрій Фоменко приїхав у коротку відпустку, після якої повертаєтьсяна передову. Проте вони прийшли на зустріч не для того, щоб розказати про жахи війни. Радше, щоб присутні «трохи краще стали розуміти тих людей, які зараз знаходяться на передовій», – пишена своїй сторінці у соцмережі Олег Репан. Тому і розказували бійці про побут та службу, спілкування з братами по зброї і мирними жителями в різних населених пунктах Донбасу.

У їх розповіді було місце і для смішних історій, часом навіть абсурдних казусів, і для глибокого аналізу подій, людей, а головнесебе самих.
Олег Репан та Юрій Фоменко одноголосно запевняють, що не требабоятись мобілізації. Їх власний досвід доводить, що навіть «ботани» можуть стати справжніми бійцями. Війна – це місце, де люди, які, здавалось би, нічого з себе не представляють, можуть зробити те, що ніхто собі й уявити не міг.
На завершення вечора Юрій Фоменко зачитав дещо зі своєї творчості.
Олегу Репану та Юрію Фоменку вдалося майже неможливе – поговорити про серйозні речі у несерйозному тоні. Тож виходилиучасники зустрічі із посмішками на обличчі.
Іван Дремлюга, присутній на зустрічі, відзначає: «Чудова зустріч. Дякую всім причетним до організації. Було цікаво. Не поговорили з учасниками бойових дій лише про війну. Можливо, так і краще.Коли вона закінчиться, тоді вже все стане зрозумілим. Бо зараззанадто багато неоднозначних суджень».
Проте головне про війну таки було сказано. «На сьогоднішній день ми відстоюємо нашу країну, вона – наша! – цитує сайт Дніпропетровської єврейської громади Юрія Фоменка, – і якщо масово уникати призову, війна завтра може опинитись у нас, в Дніпропетровську, це не жарти – це реально».
 

 Використано фотографії Павла Маменка.

• Назад
• Вперед