Про що ж так прагне розповісти нам борець за «українську Україну», від чого застережити? Виявляється, уся система освіти в Україні ще з часів «есдепеушного (о), на щастя, вже екс-міністра освіти Василя Кременя» знаходиться у руках «юдейської команди», до якої пан Яременко легко записує Вадима Рабиновича, ребе Шмуеля Камінецького та професора львівської політехники Рудольфа Мирського.

     Як аргумент того, що освітніми програмами в Україні займаються виключно євреї, він приводить лист академіка Левківського, написаний 14 червня 2005 року у відповідь на пропозицію МАУП щодо затвердження програми «Голодомори в україні у ХХ столітті». Однак, на відповідь з НМЦ Міністерства освіти і науки у МАУПі образилися, заявивши, що «насамперед лист є підставою для серйозного судового позову за наклеп на український народ, який начебто здійснював жидівський голокост в Україні». Виявляється, читання Голодоморів та Голокосту у єдиному курсі – це надприроднє явище, тому що, за версією пана Яременка, у першому винуваті – сіоністи, а у другому – націонал-соціалізм Гитлера. На яких засадах професор робить такі висновки – невідомо, але дуже прагне вивести вирішення створеної власноруч проблеми на державний рівень. Саме тому з приводу цього листа автор прагне задати кілька питань не тільки єврейським організаціям, які у статті напряму пов’язані з виникненням «проблеми викладання історії України», а й міністру освіти С. Ніколаєнку, міністру закордонних справ Б. Тарасюку, і, навіть, пану Президенту В. Ющенку.

Проте, обговорюваний лист – не єдиний документ, який дуже турбує пана Яременка. Здається, не одну безсонну ніч професор провів, обмірковуючи тему «Антисемітські кампанії в сучасній Україні і їхній маніпулятивний складник у контексті нацистської практики геноциду», яка є об’єктом дослідження вчених Інституту політичних і етнонаціональних досліджень.

До речі, аналізуючи цю тему, автор висловлює свої думки щодо належності факту побиття студента ієшиви (сталося 28 серпня 2005 року у Києві. – Ред.) до антисемітських кампаній. З точки зору Василя Яременка це була просто акція, запланована «кублом Рабиновича».

   А ось наукова конференція з питань Голокосту в Україні викликає у пана Яременка безліч сумнівів, бо якщо розібратися (а у цьому професор читачеві і допомагає), то потреби у проведенні подібних заходів у нашій країні взагалі немає. Але найбільше (звичайні слабості звичайної людини) професора турбує фінансовий бік життя єврейського народу в Україні. Якби ж то вміщували шпальти, то побачили б ми з вами фінансовий план на підтримку євреїв нашої країни на десятиліття уперед. Однак, змушений обмежитися стислим звітом з переліком назв організацій та окремих прізвищ, автор резюмує: «А правда в тому, що живемо ми в окупованій сіоністами державі». І суворо так дивиться на читача із фотографії, мовляв, подумай добре, за кого на парламентських виборах ти проголосуєш. Бо, звичайно ж, навкруги – тільки вороги, і тільки одна партія (загітований читач напевне знає – яка!) може захистити Україну від «неукраїнців», які є організаторами сіоністської окупації.

А якби ж ця цитата була не на сторінках газети МАУПу, то досвідчений читач дійсно б замислився – хто ж насправді статтю Яременко замовив? І для кого ця публікація – справжній «чорний PR»?